Три тижні тому я розпочав новий таємний блоґ про кактуси і все таке. Таємний, тому без адреси. Регулярно пишу туди. Сюди і у твітер майже не пишу, бо не хочу, не можу і ну його.
Бачу у новинах, що десь відбувається якась хрінь. Постійно і регулярно пре якась адова хрінь, сором та крінж. Все це так сильно заїбало, що я просто вже не можу.
Мене дуже бісять нові «зелені» політики. Йобані рагулі з телешоу, приперлися під купол Ради і роблять нам цирк. Більше них бісять тільки старі недобитки з «регіоналів», ті, що відкрито проти нас ще з 2004 року. Бісить, коли я чую про реванш ворожих сил, контрреволюцію, про переслідування майданівців і волонтерів.
Кожна новина про Авакова, Зеленського, Єрмака, Венедиктову, Медведчука, Портнова, Татарова, Шуфрича, Киву та інших підарасів і підарасок, про Дію та Дію.Вдома з їх всратим датацентром, про кіберцентри, кіберполіцію та кібервійська, про Службу Брелоків України, про вакцинацію та про маски-шоу — все це майже фізично боляче читати.
Я і не читаю. І не коментую. І не пишу, бо писати нічого. Все бісить. Все засмучує. Майбутнє темне і страшне. Їбись воно все конем.
А рослини у мене на підвіконні чудові, і новий блоґ чудовий.