Попередження: цей пост може зачепити чиїсь релігійні погляди. Та мені ба́йдуже.
У традиційному розумінні я не релігійний. Та іноді буває щось таке́є у мене в голові, що точніше за все пояснюється саме релігійними термінами. Наприклад, моє добре ставлення до світу вільного програмного забезпечення ґрунтується не на звичайних, всім відомих раціональних аргуме́нтах, а на моїй вірі в самоці́нність свободи.
Тож… Це моя молитва вранці, ввечері, перед їжею, після дощу та про всяк ви́падок:
«Блядь, де я? ХТО Я? Як я сюди потрапив? Що відбувається? Хто всі ці люди?»
Читаю це про себе або пошепки, з виразом, повільно, розмірковуючи над відповідями. Можна це сприймати як зухвале хуліганство, мантру чи психологічну вправу. Та для мене це молитва.