Дещо про моє ставлення до сабжу.
«Internet of Things» це прикольна концепція, цікава, але не більше то́го. Мені подобається гратися з Arduino та Raspberry Pi, писати якісь прості програми, дивитися у веб-камеру та вимірювати температуру повітря. Все це, теоретично, можна віднести до IoT.
«Розумний дім» це інша концепція, дуже далека від ме́не. Хоча її пов’язують з IoT.
Розумний дім — це щось прикольне. Щось, що тримається на вау-факторі, на захопленні, на позитивних емоціях. Відчуття фантастичного фільму навколо. Подивіться, як круто! Я можу вмика́ти і вимика́ти лампочку з мобі́лки! А ще регулювати яскравість та колір. Вааау.
Розумний дім всередині — це закритий софт, закриті протоколи і чужі хмари. Це пристрої, які підслухо́вують власників користувачів, щоб впарити їм таргето́вану рекламу. Це лампочки, які навіть за нормальних умов вмикаються з затримкою в пару секунд. Це відеокамери, доступ до яких виробник без згоди користувача надає поліції. Це діря́ві проши́вки, це бага́токілоба́йтний fine print, це авторські права на API, це неприємні сюрпризи на кожному кроці. Це незручність і небезпека.
В якомусь сенсі розумний дім є прямою протиле́жністю IoT. Щоб смарт-лампочка відповідала духу і традиціям IoT, вона має продаватися у вигляді DIY kit і для неї має бути десяток альтернативних проши́вок. Та більше відповідає традиціям IoT окреме радіокеро́ване реле, до якого підключена звичайна лампочка.
Ідеальним прикладом розумного дому є ро́боти-пилосо́си. Ви не заду́мувалися, чому традиційні пилосо́си все ще продаються? Є лише одна причина: навіть в домі з модним ро́ботом-пилосо́сом комусь рано чи пізно доводиться взяти в руки нормальний, тупий, потужний пилосос з довгим дротом і великим мішко́м і ретельно пропилосо́сити.
Проблема розумного дому не в тому, що переважна більшість виробників (або взагалі всі) є тупими і жадібними шахраями. Проблема в тому, що користувач зазвичай не знає, що саме він купує. Навіть знати не хоче, хоче сюрприз. Користувач бажає чуда, а йому чомусь напа́рюють фуфло́.
Чудес не буває.
P.S. Цей пост написано під впливом емоцій про новий кльовий стандарт Matter, який був зроблений старими злобними корпораціями. Ніби відкритий та і́нтеропера́бельний. І перше, з чого він починається — це з нового бездротово́го протоколу. Ха-ха.