Ніч зимового сонцестояння.
Як і два роки тому, я дивлюсь у вікно. Думаю. І думки в мене геть інші.
Доповнення від 26 грудня. За час війни у мене значно змінилося розуміння, що я вважаю бажаним рівнем контролю над власним життям. Я все ще мрію про досягнення певного рівня внутрішньої та зовнішньої впорядко́ванності, але я вже бачу, наскільки прима́рні ці прагнення.
Натомість левову частину моїх думок займає різна дичина, якої до війни не було взагалі. Від актуальних питань сьогодення (типу «коли дадуть світло?») до екзистенці́йних, про які я не хочу говорити тут і зараз.
Але колись мені доведеться говорити і про екзистенці́йні питання.