Останнім часом у мене постійно працювали дві маленькі «погодні станції», тобто термода́тчики з Wi-Fi на якихось платах з ESP8266. Одна (NodeMCU) підключена до блока живлення USB, друга (WeMos D1 mini) живи́лася від сонця.
Сьогодні я вирішив завершити експеримент з тою, що живи́лася від сонця, і написати короткий підсумковий пост.
Ось вона.
На маленькій макетній платі праворуч стоїть WeMos D1 mini.
На верхній половині ліворуч, дивлячись зверху вниз, стоїть термометр DS18B20 та потрібний йому pull-up резистор на 10 кОм. Згідно специфікації, мав би бути на 4.7 кОм, але його не було під рукою; по́фігу, він і так нормально працює.
На нижній половині ліворуч розташовані електроліти́чний конденсатор на 10 µF, керамічний конденсатор на 0.1 µF та LDO регулятор напруги HT7333-1. Конденсатори стоять на виході регулятора. Специфікація радить ще додаткові конденсатори на вході, та я цим знехтував.
А ось так вона живи́лася.
Це соняшна батарея на карто́нній підставці (батарея у Києві має бути під кутом 50° до горизонталі), погодна станція, з’єднувальні дроти з бана́льними роз’ємами DuPont, контролер заряду на TP4056 та акумулятор NCR18650B.
Ця штука автономно працювала з 13 березня і до сьогодні, 15 квітня. Коли я все це вимкнув, напруга на акумуляторі була 4.16 В — він був повний.
Все працювало чудово. Ну, майже все.
Стоїть те́пла і я́сна погода. Вікна на схід, балкон засклений, щоранку там дедалі спекотніше. Я вирішив припити́ни експеримент, бо навіть такому чайнику як я зрозуміло, що 50° C для літієвого акумулятора це трохи занадто.