Про тривоги, продовження


Так, повітряні тривоги дещо змінилися.

З одного боку, Patriot збиває Кинджали. Це дуже круто. Це серйозний game changer. Йдеться не про «звичайні» ракетні обстріли і атаки БПЛА; йдеться про те, що у ворога більше немає надійного засобу доставки тактичної ядерної зброї.

З іншого боку, весь травень майже щоночі була тривога. Виє сирена, через деякий час починаються якісь вибухи — постріли ППО, звук збиття. Навіть ті кляті повільні Шахе́ди, які наша ППО збивають майже 100 зі 100, все ж таки роблять мені нєрви.

А окрім «прильо́тів», яких (тьху-тьху) в Києві давно не було, є ще питання уламків. Коли з неба падає збита пала́юча хуйня, це теж смертельно небезпечно.

То який результат переусвідо́млення? Поки нема ніякого.

Чи треба вночі ходити в підвал? Особисто я, скоріше за все, так робити ніколи не буду. Підвал є, я там був, він дуже маленький і стрьомний. А ще в ньому немає другого виходу. Якщо буде прильо́т, то навряд чи там буде безпечно.

Чи треба вночі ходити у метро? Якби метро було трохи ближче, то це був би дуже непоганий варіант.

Чи треба вночі ховатися у ванній кімнаті? Не знаю. Здається, так собі ідея. Кажуть, вся ця керамічна плитка, дзеркала́, стака́нчики-флако́нчики у разі прильо́ту стають смертельно небезпечними. Але можна розглянути.

Чи треба вночі ховатися у коридо́рі? Можливо. Найбезпе́чніше виглядає той коридор, що за зовнішніми дверима квартири: там дійсно виконується правило двох стін, а ще там стіни «голі», без плитки і дзеркал. Без легкозайми́стих матеріалів, врешті-решт.

Але якщо чесно, все це хуйо́ві варіанти: або незручні́, або небезпечні, або незручні́ і небезпечні.