Помітив деяку цікаву особливість сприйняття часу.
Є ті життєві умови, які я спостеріга́ю тут і зараз. Ну, наприклад, погода. Наразі якось спекотно. І я розумію, що колись буде зима, але підсвідомо мені здається, що так як зараз буде завжди.
Колись давно, мільйон років тому (у травні), майже щоночі були тривоги, іноді я чув наближення «мопеда», вікна постійно тремті́ли від вибухів, автомобільна сигналізація спрацьо́вувала, а небо світи́лося від спалахів. І це був не салют.
Колись давно, теж мільйон років тому (минулої зими) у всіх нас був графік відключення електроенергії, в ме́не завжди був кип’яток у термосі, був заряджений павербанк, були свічки, під магазинами торохті́ли генератори, а продукти з мого холодильника перекочували на балкон.
Все це сприймається як різні паралельні реальності, що майже ніяк не пов’язані між собою. Я наче як один актор, що знімався у різних фільмах.