Просто так по прико́лу запустив з флешки Kubuntu. Багато думав.
Колись давно, у позаминулому житті, я користувався KDE. Мені було тут зручно і комфортно. Я писав код в Kate, слухав музику в JuK та Amarok, читав пошту в KMail, моїм основним файловим менеджером був Krusader. Неймовірно, але колись Konqueror був моїм основним браузером.
Я застав KDE 2, я обожнював KDE 3, і з деякими сумнівами я прийняв KDE 4. Читав KDE Commit-Digest, слідкував за новими розро́бками, був у курсі всієї фігні́, користувався всіма можливими фічами.
Мій десктоп завжди ся́яв.
Якось так сталося, що нині у мене аскетична система з Fluxbox та urxvt. Левова частина конфігурації не змінюється вже десятки років. Більшість потрібного мені софта́ живе у консолі. Усе це (ну окрім браузера) можна використовувати на дуже антиква́рному залізі без проблем і навіть без гальм. Ніщо не сяє, все функціонально.
Але як же кльово виглядає KDE!
Оновлення від 13 листопада, 4:16: ще раз завантажився з флешки, щоб зацінити, що тут як.
Цього разу я пишу цей рядок тексту у канонічному редакторі Kate, а не в якомусь VSCode (хоч який би VSCode не був гламурний). Паралельно запускаю jekyll serve і дивлюся, що до чого.
А ще я взяв цей скріншот і кропнув його для OpenGraph, і зробив це не вручну в консолі за допомогою ImageMagick, і не у звичному редакторі Gimp, а у самому KDEшному редакторі Krita. Здається, це вперше я використовую Krita за останні 10+ років. Незвично, але все зрозуміло.
Дуже дивні відчуття.