У літературі та кіно вже є дуже багато різних варіантів інопланетян на всі смаки, розміри та кольори. Але, на жаль, майже всі однакові.
Більшість з таких інопланетян мають спільні риси: вони народжуються, живуть і помирають. Чогось прагнуть, чомусь навчаються. А вся її інопланетна цивілізація, відповідно, складається з певного колективу істот.
Думаю, це само по собі вже є дуже сильним антропоцентризмом.
У чудовій книзі «Полум’я над безоднею» змальовано колективний розум зграй собакоподібних істот, «елементів». Кожен окремий елемент народжується і помирає, але колективний розум, як корабель Тесея, зберігає свою особистість.
У не менш чудовій книзі «Ехопраксія» йдеться про ще більш екзотичну форму розуму, щось схоже на розумний вірус.
У яскравому трешовому фільмі «Baby Blood» йдеться про древню істоту, яка не плодиться і не розмножується, існує лише в єдиному екземплярі.
Деінде можна прочитати сюжетні ходи про своєрідну форму безсмертя розумних роботів, які героїчно гинуть і чию свідомість і особистість відновлюють з бекапу, після чого вони продовжують своє антропоцентричне існування. Ну, наприклад, «Love, Death & Robots» S01E15, але це все більше стає мейнстрімом.
Що ще згадати? «Вакуумні квіти»? «Der Schwarm»? Є хороші книжки і цікаві ідеї, але мені завжди мало.