Деякі роздуми.
Вчора, 14 січня, русня́ вдарила по багатоповерхі́вці у Дніпрі ракетою Х-22. Багато людей загинуло. Є один сумний висновок: правило «двох стін» захищає хіба що від уламків віконного скла, якщо прильот десь поруч. Пряме влучання руйнує всі стіни.
І це не новий висновок. Зокрема, те саме казали після ракетної атаки по Одесі 23 квітня.
Так, скляні уламки теж бувають смертельно небезпечними. Так, за двома стінами дещо безпечніше, ніж на відкритому місці. Але оце от «дещо безпечніше» може давати хибне відчуття захисту. Тож думайте. Дбайте про свою безпеку та безпеку своїх близьких.
Де ж тоді безпечно? Можливо, що у підвалах, підземних паркінгах та інших загли́блених приміщеннях залізобетонних монолі́тно-карка́сних будинків. Щодо підвалів панельних будинків маю певні сумніви.
Найбезпе́чніші загальнодосту́пні укриття в Києві, на мою думку — це підземні станції метрополітену. Ідеально, якщо це станції глибинного типу, що можуть витримати потужний ядерний вибух: Хрещатик, Арсенальна, Університет, Вокзальна, Шуля́вська, Дорого́жи́чі та інші. Але й звичайні приповерхневі станції непогано захищені від неядерних ракет.
От тільки до метро ж ще треба дійти.
Під час тривоги я вдяга́юся та хапа́ю вже зібраний наплі́чник за 2–3 хвилини, у найкра́щому випадку. Ще щонайменш 10 хвилин я швидки́м кроком йду до найближчої станції метро. Тобто, від звуку сирени до гермозатво́ру станції мінімум 13 хвилин. Це якщо я був удома; якщо я десь вештаюсь, то іноді можу дістатися метро швидше.
Якщо тривога через «шахі́д-мопеди», то час не дуже тисне, вони повільні. Значно небезпе́чніше, коли йдеться про крилаті ракети Х-101 та Калібр, вони летя́ть швидше. Можливо, від оголошення тривоги до перших прильо́тів можна встигнути добігти до метро, але 100% гарантії нема.
Балісти́чні ракети — це, як показала перша з учоря́шніх атак, це може бути спочатку прильо́т, а потім тривога. Для Києва це щось нове. У такому ви́падку нічого не вдієш, хіба що постійно жити в тому метро в очікуванні атаки.
Ще один тип тривог, це коли у Білорусі зліта́ють літаки МіГ-31К, здатні нести Кинджали. Зазвичай ті тривоги закінчуються нічи́м, та я їх боюся. Я чомусь думаю, що якщо русня́ нава́житься перейти до використання ядерної зброї, то у якості засоба доставки оберу́ть саме гіперзвукові́ ракети.
Так, ховатися під час тривоги в метро важко і незручно, це зовсім не як «пристіба́ти пасок безпеки». А взимку все це стає ще важчим і ще незручні́шим. Цілком розумію тих людей, які під час тривоги залишаються вдома. Кожен вирішує за се́бе сам.
Я заїба́вся бігати в метро щоразу, але так треба. Альтернативи я не бачу. Тож і далі так робитиму.